|
: Священник .... Іуда? ³: delavar 22 2005, 17:42:02 24-го листопада до Києва сунули чорні хмари: з усіх усюд на місто рухались гуркочучи колони рокерів на своїх “харлеях”, бруківкою крокували загони металістів, поодинокі хард-рокери мели асфальт розкльошеними джинсами... Точка збору – Палац Спорту!
Що ж примусило зібратися докупи таке славне товариство? – спитає налякана домогосподарка чи який-небудь олігарх-кровопивець. ДЖУДАС П ІСТ – з гучним биттям серця сміливо відповім я. А що воно таке? – зойкнуть ті ж обивателі. Священник Іуда, той самий з 12-ти апостолів, що зрадив Іісуса Христа, а потім розкаявшись ПОВІСИВСЯ... І через 2 тисячі років його дух проник в душі кількох хлоп’ят з Великої Британії... Невідомо що, зрада чи каяття, надихнуло юнь на творчість, але один за одним вони створюють міцні, тверді, я б навіть сказав сталеві шедеври – “Гріх за гріхом”, “Захисники віри”, “Волання помсти” і нарешті останній - “Янгол помсти”!!! Отож 24-го листопада в столиці виступив побратим трудяг з Криворіжсталі, прихильник розпеченої лави та чавуну, славетний молотар та сваєзабивач - вокально-інструментальний ансамбль з містечка Бірмінгем під милою назвою ДЖУДАС П ІСТ/СВЯЩЕННИК ІУДА!!! І був вечір. І був натовп.І був загороджувальний кордон. І було обмацування нас, мирних глядачів, масними пальцями охорони з “Барсу”- ну хотіли хлопці випити от і шукали шару! А потім було очікування. Було волання натовпу ДЖУДАС-ДЖУДАС!!! Згасло світло, барабани і бас почали першими...потім друга гітара...третя...І мене відкинуло до протилежної стіни палацу (мабуть залишився відбиток)... Встаю...іду вперед...тримаю “козу”... Металевий потік вирував, втягував вглиб, виносив на поверхню, кружляв залом розкидаючи навкруги змучені тіла меломанів – різних за віком, за статтю... Були і 14-річні ...були і 50-річні... Були козаки в чорних штанях та жилетах на голе тіло... Їх руки, груди, хоч і хирляві, вкривало татуювання “не забуду Judas Priest” або “ об Хелфорд – ТАК!!!”... Були і козачки затягнуті в чорну шкіру з випнутими грудями та крутими стегнами... впевнений що й там, на міцних дівочих тілах, ховалися “тату” з присвятами Хелфорду... І я разом з сином та своїм приятелем заволав: об втелющ їм! Втелющ!!! (кому їм, я й сам не знав) Нарешті на сцені, складеній з труб, сходинок, перехрещених їжаків, тобто з самого якісного металевого прокату виникла постать... співака? Вокаліста? Головного Іуди – оба Хелфорда!!! Його голос пізнається відразу та здалеку... Здавалося він ладен перегорлати паровоз часів Сталіна... І ми волали разом з ним своїми писклявими голосами... Весь двогодинний виступ простояли... це ж святотатство – сидіти на таких виставах.... Поруч трясли довгими гривами більш молоді прихильники тяжмету... А мої вуха!!! Їм, як дівчині під час першого сексу, було добре і трохи лячно, мабуть... Хелфорду вже за 55-ть, він не бігав, але поважно ходив по підмосткам, а наприкінці навіть виїхав на блискучому мотоциклі... Він був стрижений наголо... Він старанно тримав мікрофон і дарував нам диво свого співу... П ЕК АСНИЙ ЗВУК, П ЕК АСНІ КОМПОЗИЦІЇ, НЕЗ ІВНЯННИЙ ДЖУДАС П ІСТ!!! Я прийшов додому недочуваючий та захрипший... Вимагатиму, щоб наступний мер міста зробів за правило щомісячні виступи у нас металевих команд світу!!! : Священник .... Іуда? ³: delavar 23 2005, 11:55:37 ну і що? ніхто не варить метал? :D
чи всі упісались від амштайну....? :oops: : Священник .... Іуда? ³: Ядвига 26 2005, 16:18:16 клево написал, молодец))) жалею, что не пошла)
: Священник .... Іуда? ³: e}{pre$$ 27 2005, 11:14:38 Я також не пішов...
А тобі + :wink: |