ЗАВТ А!!!
Завтра в Палаці Спорту єдиний концерт Б АТІВ ГАДЮКІНИХ!!!
Але не кваптесь – квитків в касах вже нема, аншлаг, причому повний! Нема навіть вхідних.
Шкода… А перед ГАДАМИ буде газдувати ПЕ КАЛАБА. При сьогоденних морозах є смисл зібратися докупи та потрясти дупами в тепленькому помешканні.
З подивом дізнався що Кузя ( вокаліст) тепер живе в Москві. Ді-джеїть там. Чомусь Львів, який є начеб-то столицею українців, вичавлює з себе і Гадів і Океанів і Таліту Кум і далі далі далі. Львів просто як свиноматка – народжує рок-н-рольних поросяток щоб тут же їх відігнати від себе, бо роздавлю!!! А ті хто врятувався перебираються до столиці України. Щоб уяснити що столиця насправді з душком. Таке собі обласне узкоязичне містечко. Навіть майже вся журналістська братія яка тусується по каналах ТБ, адіо в ефірі говорить,а в житті разгаваріваєт. Боїться йти проти течії.
Я був на концерті ГАДЮКІНИХ на початку 90-х в залі КПІ. То був час скресання криги. Населення раптом відчуло себе українством. Був ланцюг єднання між Києвом та Львовом, були сотньотисячні демонстрації, було голодування студентів на Майдані ( і тоді вони ризикували значно більше). Були перші пориви пройти з жовто-блакитним прапором під час перепоховання Стуса. І були перші паростки українського рок-н-ролу – ВВ, Кому Вниз, аббота Хо, Колезький Асесор, уся, Віка Задерій (дві останні стали канадійками). І звичайно ж гурт Брати Гадюкіни зі своїм стьоб-роком.
Ми, ще зкомсомолені в душі, сором’язливо розсілися в залі БК КПІ. Щоб скочити на першій же пісні Гадів. Щоб дістати десятки наших прапорів. Щоб співати разом. Співати стоячи! Співати проти! Проти задухи та сморіду совдепії. Безмозгих радянських газет. Безкінечної балаканини ні про що українського «горбі» – Кравчука. Проти ленініани та всієї ком зарази в інститутах та універах.
Сергій Кузьмінський в чорних окулярах, болоньовому плащіку до колін та з чорним зубом хвацько топтався у мікрохвона:
«Чуваки, всьо чьотко!, Їду я додому електричкою, а наркомани ж на городі, ріжуть маковиння… о—ра-йа—дупа джалізовая…»
І ми тягнулися на його голос не сильний не яскравий простий голос з сірого натовпу пострадянської молоді. Він був як людина, яка тільки-но йшла повз концертну залу з роботи, з якогось там КБ чи НДІ по дорозі додому, до дружини й миски з пельменями, та зазирнула на звуки нехитрих мелодій. Щоб не пройти повз, а раптово, підсвідомо прийняти участь у дійстві. Дійстві проти влади. Влади, якій ми тільки-но дали під ср…ку. Ми махали прапорами, ми співали, пританцьовували! Свобода тільки починалась. озчарування було попереду. В тому числі і у Кузі, який наприкінці 90-х наркоманив десь у Голландії, лікувався і таки вирвався на свободу. В Москву. Дивно?
Той виступ в КПІ був безумовно культурологічною подією. Почався процес окультурення місцевих пластом українства. З Заходу йшла цунамі україніки. Потім вже в ній викристалізувалися і Мертвий Півень і Королівські Зайці і Брати Блюзу і Плач Єремії і Океан Ельзи. Хтось зник, хтось є, але вони були потім…
Згадаймо ж як все починалось
Було все то вперше та нове
Човни будували щоб просто назватись –
Віра Надія Любов…
Отож не сидіть вдома, а спробуйте правдами та неправдами прослизнути на концерт тих самих, перших – Б АТІВ ГАДЮКІНИХ!
:D :D :D
