II Фестиваль акустической музыки и песни
«Вертикаль-2008»
С 6 по 8 июня
под Киевом (Украина)
бiля селища Старi Петрiвцi [проезд см.
http://vertikalfest.org.ua/uk/map] состоится второй международный фестиваль «Вертикаль-2008», организуемый одноимённым ТО «Вертикаль».
В программе: мастерские (авторская песня, бард-рок и андеграунд, поэзия), конкурсные и показательные концерты, (в т.ч. закрытие сезона «Вертикали» 2007/2008), вручение пирогов и пышек, синяков и шишек, интеллектуальный клуб «Что? Где? Когда?», Чайхана, всякая остальная хана, ясная погода, ясная поляна, вкусные дрова (для костра и ващще), Киевское море в двух минутах ходьбы, хорошее настроение, песни, много-много песен.
Приглашённые гости:
* Олег Лубягин
* Николай Чернявский
* Вадим Волков
* «Три Товарища» (Д. Политыка, А. Кулинский, С. Кривошея)
* «Ворождень» (В. Кучинский)
* «Самi Свої» (О. Сухарев)
* «Zа Вiкном» (А. Музыка)
* «Больно Далеко» (С. Пономарёва)
* «Собаки Павлова» (Т. Лагода)
* Игорь Горовой
* Коля Музалёв
* Вадим Народицкий
* Тинка
* Николай Недорезов (г. Воронеж)
* Денис Блощинский
* «Беловодье» (М. Липатов)
* Елена Веригина (Пьюсок)
* Владимир Пироженко
* «Брови папи» Павел Лисовский
и много других из Украины, оссии, Беларуси, с которыми ещё ведутся переговоры.
Добровольный экологический сбор - 20 грн., насильственного сбора не будет.
Сайт феста с подробными объяснениями всего остального:
http://vertikalfest.org.ua/ru или
http://vertikalfest.org.ua/ukПриглашаем всех, кто ещё не разучился петь, слушать и слышать искреннюю музыку.
***
bonus track:Барди, пісня, нєформат
Як собі уявляють різноманітну бардоту, або авторську пісню, або – як ще там її? – КСП, звичайні і навіть незвичайні люди, коли дивляться, наприклад, рекламу фестивалю «Вертикаль-2008».
Отож! Похмура галявина, на якій сидять бородаті спітнілі барди (на кожному - вушанка, або якась подібна хєрня) і волають фальшивими голосятами "Изгиб гитары жоооолтой!!!...", довблячи по гитарі, на якій немає третьої струни. Бардам всьо пох, бо вони декілька днів тому виповзли в якихось гір, де жерли суцільну гречу и дивились обмороженими оченятами на мальовничі краєвиди, потім дісталися дому і, не миючись, поспішили виповзти на неминучу природу, щоби поділитися свіжими враженнями, посьорбати водки й поспівати «Ізгіб», «Парня в горы тяни, рискни!» - може щось там ще, але до цього уява вже не дотягується, бо пісні не пригадуються. Зараз вони жирують, бо на пні ще порізано сало й лук – звичайно ніхто ніщо під їду не підкладав, бо сало із щепою ближче до природи. До речі, існує повір’я, що барди навіть вдома живуть у наметі, сплять у спальнику або на кариматі, що їх москалі зачаровано називають «пєєєнка».
Ось один з бардів кінчає волати, похмуро передає гітару іншому. Інший похмуро бере бідолашний інструмент і – тут уява благає розширити репертуар хоча б до трьох пісень, але Висоцький увесь нах забувся, а із авторської пісні уява фантазьора не може пригадати нічого, окрім остоманділого «Ізгіба»… Тому уявний бард робить виразний «бреньк», замислюючись разом із фантазером – і пішло по надцятому колу: «Как здорово, што все мы здесь сєводня собралісь!». Інші барди зосереджено хрумтять луком – ні вони не закусюють, це сніданок! Мабуть, ви не знали, що барди тільки-но прокинувшись, одразу починають волати пісні і жерти лук…
На цьому уява фантазьора знесилено позіхає, бо картинка гепнулась і кіна більше не буде – і справді, де ж його взяти, якщо єдиний досвід лісової, мать её, пісні узятий із книжки про дисидентів. «Ну його в дупу, я краще «Крихітку Цахес» послухаю! Люб Ірену Карпу, яка на Фрідлянді, сцуко, оженилась» - вирішує наш герой і кудись іде по місті… Може на чудову Цихітку Крахес, або як там її, може на Карпу, «Дахабраху», "Абздольця" (впишіть свою улюблену команду) або навіть у гості до мать його Фрідлянда, який пише вумні провокативні тексти, або ще якісь, або взагалі не пише…
Тим часом на лісовій галявині фестивалю збираються аka барди, з яких уявних бородалів віком «за сорок» - Самсунг наплакав. Вони співають, як це не дивно, рок, або бард рок, а ще авторську пісню, а ще фольк, альтернативу та інше. Серед різнобарвного натовпу невизнаних геніїв неозброєне вухо може вицупити тих же дахабрах, цахесів, диркіних. Всім весело, форте і п’яно. Хоча разом було б веселіше. Але стереотип рулить – неформат №3 залишається у глибокій дупі, неформат №2 – у дупі посвітліше, а неформат №1 – у дуже комфортній VIP-дупі, яка від цього не перестає буди дупою, нажаль. Такі вже ми чуваки. І слава Богу, що й досі не знаємо, як уявляють нас ті самі взаємно уявні бородаті барди.