delavar
Карма: 0
 Offline
: 99
|
 |
« : 26 ѳ 2006, 18:01:52 » |
|
Майже 18 років назад….
За цей час ті хто тоді тільки-но народився тепер стали дорослими (статево дозрілими :D ) юнаками та юнками. І можуть в будь-який момент кружляючи по місту в пошуках пригод та маючи в кишені сотню-другу зайвих Тарасів Григоровичів або навіть Лесь Україночок невимушено придбати собі повну компіляцію Флойдів, Цепелінів укупі з Аллою Борисівною (хто-що любить перетравлювати). Про Френка Заппу чи там Ніка Кейва мовчу. І не вірять вже ці ж самі юнаки та юнки що в ті недалекі часи за слухання деяких альбомів та перегляд концертів окремих гуртів можна було потрапити до лав неблагонадійної молоді. З якою невпинно боролися сержанти Петренки. Мене особисто затримували міліціянти при спробі обміняти платівку Лед Зеппелін на платівку Світ. Почути щось свіженьке було не так просто. Щоп’ятниці (в ніч на суботу) потрібно було настроїтися на хвилю ВВС, з Лондона, яку глушила станція МО та КДБ встановлена на Лисій горі. Тій самій Лисій горі, де відбувався бал Маргарити Михайла Булгакова. Крізь радіозавісу до нас долинали звуки свободи вільної англіцької молоді, яка гнала першоякісний первач рок-музики не озираючись на партійних босів. Це тепер вже можна йти або не йти на Братів Гадюкіних, доходяг Супермакс чи бійців Уайтснейк.
А наприкінці 80-х ми, університетська юнь вперше в житті БАЧИЛА наживо ДДТ, АЛІСУ(не плутати з Алсу), НАУТІЛУС-ПОМПІЛІУС, ГО, ЗВУКИ МУ, КІНО….
озпашілої весняної днини, маючи досхочу вільного часу самі допитливі та необтяжені піснями 20-х, 30-х, 40-х і т.д. комсомольці, блукаючи Голосіївським парком, натрапляли на червоний транспарант (1-ше Травня ж бо насувалося) з гаслом – « ОК-А ТІЛЬ». Входила до тої рок-артілі можна вже впевнено сказати Свята трійця. Бо кожен з учасників залишив свій помітний шрам на збудливому тілі УК АЇНСЬКОЇ ОК-МУЗИКИ. А дехто ще й досі оре ту цілинну ділянку своїми гітарами-барабанами.
Першим тоді був гурт АББОТА-ХО. Загадкова назва, загадкові звуки. Кілька пісень з альбому «Фельдфебельський романс» (може тоді вже музиканти передчували наближення часів Кучми?). Слова та тексти малозрозумілі, але це додавало бравади музикантам. А нам – глядачам – в кайф було дивитися на все неординарне. Не таке як на УТ-1 та ЦТ-1.
Другими, наче марево, виник «Колезький Асесор». КА грали з 84-го та мали на той час з десяток альбомів. На стільці сидів хтось в одязі мешканця «павлівської» психіатрички. Навколо хворого тупцювали музиканти зі своєю власною психаделією. Якби цей колектив жив в Британії, може він би досяг вершин. Але наше хворе суспільство, просякнуте демагогією Суслова, Горбі, Кравчука лише починало свій шлях до одужання. Тому КА так і залишились неприйнятими та незрозумілими. Та як можна зрозуміти ось таке, попередньо не прийнявши конопельки?
Клавдий — Червоний Дезертир.
Чуєш, власть! А ну вилазь! Чуєш, Кiнь! Осiдлайсь
Клавдiй-Баба Клавдiй-Баба Клавдiй-Баба Баба Баба
Де хвильнi мiдii? Хто бачив мiдii Тих немає Жовтень грає
Бубличком фiгii Зiркой-мiркой на штанцi
Голову милила Бубончики Бубончики Сiльска рада Тiлькi так
Де хвильнi мiдii? Хто бачив мiдii!? Бубличком фiгii Зiркой-мiркой на штанцi, цi!
Цi-цi-цi! Цi-цi-цi!
Чуєш, власть! А ну вилазь! Чуєш, Кiнь! Осiдлайсь
Клавдiй-Баба Клавдiй-Баба Клавдiй-Баба Баба Баба
Клавдiй-баба Клавдiй-баба Баба Баба I голова-бурак!
А третіми на підмостки того сарайчика в Голосієво (начебто він мав назву «Сучасник») вивалили ВВ. Перші акорди баяну, перша очмарніла посмішка Скрипки одягнутого в червону пролетарську сорочину, оті його вихляння та пританцьовки – все то було як в селі Чабани у клюбі з розпиванням самогону перед та розбиванням морд після… А просто так, щоб нємєстниє не ходили топтати наших дєвок. Отож Олег професійно роздував мехи баяну стверджуючи право на цицьки вищавших від захвату своїх дівчат. Поруч рослий Сашко Піпа – в його зовнішності проступали обриси панка-зоотехніка, який вдень робить щеплення худобі, а ввечері рок-щеплення нам – меломанам. Здоренко та Сахно лупцювали по струнах та там-тамах…. Вечір вийшов на славу! Я був шокований. Я не вірив власним очам та просив супутницю щипнути мене ще та ще… Невже можливий ТАКИЙ Д АЙВ? Моє серце калатало, ноги підгиналися, руки тремтіли… Я хотів ще та ще… ТАНЦІВ…. Я не пив, а був сп’янілий від присутності на тому концерті. Скрипка грає, серце крає…. Я зрозумів що епоха Щербицького скінчилася тоді 15-го квітня і почалася ЕПОХА ВВ!!!
Доплентавшись в гуртожиток я знесилено прошепотів друзям: « Запам’ятайте ці літери – ВЕ ВЕ!!! І впав….
8)
|
