наступна тема »

[delavar]

РЇ вперше прочитав РїСЂРѕ РЅРёС… статтю РІ журналі «Студенческий меридиан». Випадково натрапив порпаючись Сѓ макулатурі. Р’ СЃРІС–Р№ час Сѓ школах було прийнято збирати металобрухт та макулатуру. Зносили С—С— Сѓ нас РІ школі РІ цегляний сарайчик РЅР° подвір’ї біля кочегарки. РўСѓРґРё можна було пролізти через вузеньке віконце та сидіти РґРѕ сутінок гортаючи газети журнали старі книжки. Отож СЏ Р№ натрапив РЅР° статтю РїСЂРѕ студентів-архітекторів, що стали музикантами. РўР° вже РґРѕР±СЂРёР№ десяток СЂРѕРєС–РІ будували музичні фортеці, замки Р№ палаци. РўРѕРґС– СЏ РїРѕ краплинам вишукував відомості РїСЂРѕ  РІРѕРєР°Р»СЊРЅРѕ-інструментальні ансамблі Британії. Рђ пізніше зайшовши РґРѕ знайомого студента Р· політеху РІР·СЏРІ Сѓ РЅСЊРѕРіРѕ «на прослушку» декілька бабін…………. Там Р±СѓРІ Назарет, РЎРІС–С‚ та …….
Я одразу збагнув хто! Пам’ятаю й відтоді: на дивані магнітофон «Соната», мотається стрічка і плине «ЧАС»/«Time». Годинник відбивав час, а я завмер, закляк на місці.. Я потрапив у паралельний світ.
Тоді була осінь. Промозгла, з дощами. Сіре провінційне містечко. З транспарантами «Наша мета-комунізм!». Набридла школа. Святом було 7 листопада. Ми одягали оранжеві каски, чорні куфайки та лізли в кузов самоскида. Щоб весело проїхати по площі Леніна та помахати червоними прапорцями трибунам з рідною компартією та комсомолією. Ми були «бамівці», а трибуни – нашими натхненниками. (Як бик та тореадор. Або як імпотент та віагра.).
Два канали ТБ. Серіал про Штірліца та «Мелодии и ритмы зарубежной эстрады». На останніх можна було здибати «Червоні гітари» з Польщі, Карела Гота з Чехословаччини або «Пудіс» з НДР (були такі країни). Найкрутіше, коли показували трохи виступів «Smokie».
  Рђ тут – Р±С–Р№ РіРѕРґРёРЅРЅРёРєР° С– СЏРє продовження – гітари, ударні, С– РґРѕРІРіС–, безкінечні композиції.
РЇ РїРѕРІС–СЂРёРІ Сѓ паралельний СЃРІС–С‚. Бо Р¶ завис Сѓ невагомості. Стало легко, тіло перетворилось РІ повітряну кулю. Без наркотиків, без алкоголю мене підняло РґРѕРіРѕСЂРё. Р— РјРѕС—Рј  РІРѕР»РѕСЃСЃСЏРј РґРѕ плечей, Р·С– смугастими кльошами та полотняною СЃСѓРјРєРѕСЋ РЅР° СЏРєС–Р№ приятель намалював страшну блексаббатівську пику…..  РЇ вже С” жовтіючий листок, відірваний РІС–Рґ дерева. Ще С–Р· літніми соками. Р† Р№РѕРіРѕ несе РЅРµ РІРЅРёР· РЅР° землю, Р° РґРѕРіРѕСЂРё, над деревами Р№ будинками. Кружляло С– несло. Вище. Вище. Р”Р�РҐРђРўР�, РІ ЧАСІ. Р’РћРќР� десь там, Р° РњР� над РЅРёРјРё. Ще вище. Р—Р° хмари. Свіжо С– хороше. РЇРє РґРѕР±СЂРµ! Р— СЃС–СЂРѕРіРѕ буття РІ СЃРёРЅС”, РїСЂРѕР·РѕСЂРµ, світле небуття? Рђ потім так багато кольорів. Здебільш багряних, фіолетових РІСЃС–С… тих що бувають Сѓ жовтні. РЇ вперше почув Флойд Сѓ жовтні. Р— тої РїРѕСЂРё обожнюю цей місяць. РЇ зразу заковтнув той альбом. ТЕМНР�Р™ БІК МІСЯЦЯ. РќРµ СЂРѕР·СѓРјС–РІ СЏРє можна РўРђРљ грати! РќС–Р±Рё СЃРёРґС–РІ серед музикантів та бачив СЏРє РІРѕРЅРё ЦЕ роблять. Наприкінці ЗАТЕМНЕННЯ. Спустило РЅР° землю. Прийшов РґРѕРґРѕРјСѓ. Тремтячими руками РЅР° підгинаючихся ногах переписав альбом СЃРѕР±С– РЅР° бабіну. РўРѕРґС– Р№ РЅРµ було РјРѕРІРё щоб потримати РІ руках справжню платівку ФЛОЙДа. Тільки кількаразовий перезапис. РџСЂРѕ стереозвук чи там квадро СЏ сором’язливо мовчу.
Через тиждень СЏ знав РІСЃС–  РєРѕРјРїРѕР·РёС†С–С—, РІСЃС– програші, саксофонні  РґРѕРїРѕРІРЅРµРЅРЅСЏ, вступи барабанів….. Це було РјРѕС” перше кохання. До нестями. Так СЏРє може зануритись РІ РЅСЊРѕРіРѕ підліток. Р™ РЅР° уроках алгебри та ненависної геометріі РјС–Р№ РјРѕР·РѕРє пульсував РІС–Рґ плинності ЧАСу. РЇ Р±СѓРІ десь там. РЈ потойбіччі. Потім СЏ слухав ФЛОЙД Сѓ ванній С– власноруч СЂРѕР±РёРІ чорно-білі Р·РЅС–РјРєРё перезнятих патлатих музикантів щоб приклеїти С—С… РґРѕ РєРѕСЂРѕР±РєРё Р· бабіною. Рђ Сѓ ванній Сѓ мене була фотолабораторія.
   Р’же потім, коли совіцька держава мене вивчила (Ленінград, мореходка), коли СЏ почав відпрацьовувати РЅР° благо найщасливішого РЅР° земній кулі. народу (Архангельськ, РјРѕСЂСЃСЊРєРёР№ РїРѕСЂС‚), СЏ отримав можливість Сѓ РјРѕСЂСЏРєС–РІ перекуповувати «рідні» платівки. Першими були ФЛОЙДи. «Темний Бік…» «Шкода, що ти РЅРµ тут….В» «Тварі»….. Р’ 1984 році СЏ чудом, пройшовши 5 РєРѕРјСЃ та партзборів РїС–Рґ наглядом ГБ поїхав РґРѕ Югославії. Р† звідти РїСЂРёРІС–Р· альбом «Стіна»!!! Дуже тремтів РЅР° РєРѕСЂРґРѕРЅС–. Щоб РЅРµ конфіскували. Чому?. Бо РІ 1983 році ФЛОЙД внесли РІ СЃРїРёСЃРѕРє заборонених  РІ «совку» колективів. Знаменита четвірка осмілилася РІ альбомі того СЂРѕРєСѓ «Останній відлік» проспівати: «Брежнєв РІР·СЏРІ Афганістан….В». Альбом Р±СѓРІ застойний, ФЛОЙДи втомилися, Вотерс став підгальмовувати, але радянські ідеологи РЅРµ спали. РЎРїРёСЃРєРё складалися, РјС–Р·РєРё прочищалися.
Звичайно, що в ті часи ми багато чого не розуміли. Просто слухали записи, крутили платівки, щоб зберегти в собі той паралельний світ. Там було затишно, з друзями та подругами. Там можна було мріяти, заплющивши очі про те як раптом, колись, в майбутті, якого-небудь 8-го липня 2006 року на величезному стадіоні у Києві почнуть розвантажуватись багатотонні авта з потужними квадроустановками, а в повітрі зависнуть величезні СВ�НІ на Крилі чи там ЛІЖКА, похитуючись в літньому повітрі. І вийде на сцену примирений з Гілмором Вотерс, зробить присвячення організаторам дійства (приміром Педро Сімеоненку та Ахмету Ринатову) та зачне композицію «ШАВК�»/«The Dogs». Стадіон заповнить сотняга тисяч місцевих аборигенів, щоб розчинитися в музиці, просторі та часі. Разом з Президентом.

І у синю даль понад горами лине пісня ця
Про чудовий край чарівний край Черемоша й Дністра…..

А на завершення не гріх помріяти, що дійшовши згоди та підписавши мирний універсал, учасники ПІНК ФЛОЙДа засядуть в студії Мозгового чи там Ліхути, щоб записати новий опус.
Про Україну. З назвою «Деца у Нотаря», наприклад. Є такий ресторан в Ужгороді.
Концертові не судилося відбутися. Вотерс ще й досі біля мапи шукає що воно за диво, Україна тая?



P.S.
До чого це все, спитаєте ви? Да так….
Після відміни концерту ніби напудили в душу….

[ForceCom]

Флойд живы... Возможно они уже не те... Возможно... Возможно даже, что после стольких лет славы в их песнях уже меньше смысла... Так бывает, к сожалению... Но ТЕ Флойды, те, кем они были в начале, те, которые заставляли задуматся над каждым словом, те Флойды будут жить еще долго... Наверное, до тех пор, пока люди совсем не разучатся думать... Я помню, как еще в детстве увидел, первый раз увидел The Wall... Тогда я даже не подозревал, кто и зачем придумал ЭТО... Я просто воспринял фильм, как красочный мультфильм... � еще... В память почему-то врезались 2 момента... Когда маленький Флойд стоит на перроне среди кучи людей, и потом там идет марш, а вокруг все со стеклянными глазами повторяют слова песни... Блин... У людей такие лица... Там даже масок не надо... По моему, один из самых страшных моментов фильма... Второе, это когда по улице маршеруют куча молотков... Не знаю, почему, но уже тогда, будучи 10 летним пацаном, я понял одну вещь... Я никогда... Н�КОГДА не стану со стеклянными глазами повторять чужие слова и никогда... Н�КОГДА на буду маршеровать... Это самое страшное, что может произоити с человеком... � я никогда не буду этого делать... По крайней мере попытаюсь...

[Marilyn]

угу, Флойди таки залишили світлу пам"ятку в історії розвитку музики і у наших душах(особливо у справжніх фанатів їхньої творчості)

[e}{pre$$]

Даже KoЯn сделали кавер на сабж....Причём жирово!

[Marilyn]

вибач, але я не признаю Корн... уже... вони стали нудними

[e}{pre$$]

Ну, мнение твое субьективно и далеко не претендует на обьективность...Корн - револиционеры и это со временем у них не отберешь

[Marilyn]

щодо Корну у мене своя думка і змінювати її поки не буду.

а взагалі це тема "Пінк Флоід". який альбом вам подобається найбільше?

[Abstractioneer]

а взагалі це тема "Пінк Флоід". який альбом вам подобається найбільше?

РјРЅРѕРіРёРµ
*хмм, странно это - "любимый альбом", "любимая песня", нипанимаю такого подхода%)*

[Marilyn]

ну мені просто цікава думка інших...

[Egregon]

    Чесно кажучи мені здається, що таке запитання як "улюблена пісня" чи "улюблений альбом" для Пінк Флойду це трохи недоречно. Скажу чому. Музику Флойдівців неможливо (на мою думку) слухати натиснувши в плеєрі "Random", так як писалася ця музика, як вилив емоцій, які просто неможливо передати однією піснею.
    Слухаючи їх музику (не багато,не мало) вже років 5-6,тобто усі свої юнацькі роки, у мене поки не з'явилося улюбленої пісні тому мені буде цікаво почитати твою відповідь на твоє ж питання.
   Повідомлю одразу, що мої вище вказані керування стосуються тільки Флойдівців. У інших груп, які я полюбляю слухати в мене все таки є більш менш улюблені пісні.

[Marilyn]

 ??? СЏ теж РЅРµ можу вибрати краще Р· найкращого. Для мене кожна РїС–СЃРЅСЏ особлива РїРѕ-своєму.

[Egregon]

   Повністю згоден.
   Мені дуже цікаве ставлення людей, зі схожими з моїми смаками, ставлення до сольних проектів Флойдівців. Адже деякі з них просто неможливо слухати (особливо сольні пректи Мейсона). Персонально мені подобаються кілька проектів Вотерса та Гілмора, але теж не всі...
   Тож висловіть будь ласка свою думку з цього приводу.