delavar
Карма: 0
 Offline
: 99
|
 |
« : 29 2006, 11:27:57 » |
|
Був на весіллі.........
Не на тому, що десь в житомирському селі Білка , з убієнним кабанчиком під хрін, з юшкою та холодцем, з ковтанням 5 крапель......... А на тому, що сталося в столиці під синагогою Бродського 19-го листопада 2006 року. Неподалік від обітелі чоловіків з пейсами, поруч з хранилищем Тори та Талмуду, недалеко від пам’ятника Шолом Алейхему, біля ресторанчика з кошерною їжею, тобто цілком в межах колишньої осідлості пройшло дійство не менш знаменитого представника обраного Богом та розсіяного по усій землі племені. Можливо тому і назва була Манфред Ман і «Земляни». Безумовно талановитий чолов’яга, спритний у свої 66 років, харизматичний, не думаючий про старецькі болячки (запори та гикання після з’їденого індичого гузна). Не став улюбленець долі та герой нашої оповіді протирати штани в альтанці десь у дворі на Оболоні чи пити в Тулє горькую по утрам. Він йшов сам своїм непротореним шляхом сповідуючи ідеї басизму-гітаризму, як протест проти пісень інших «Землян»:
«... І сніца нам нє рокат касмадрома.....
Нє ета лєдєная сінєва
а сніца нам Т АВА Т АВА у дома....
зільоная зільоная трава...........» *HAIRYGUITAR*
До речі, про траву. Перед початком спостерігав таку картинку: підкотило авто, четверо літніх юнаків (тобто під сорок) розкурили щось нагадуюче гаванську сигару, пішов запашок і.... хлопці збудженою ходою попростували до арени.... Подумалось,а може так і тре?
В залі було досить просторо. Без надриву та істерії як на «металевих» варках чи «панкових» зборах. Достойно тримали себе в руках носії інтелекту. Виховані на «Флойдах», «Генезисах», «Алан Парсонс Прожектах» чи вже на «Дед кен Денсах» слухачі не могли і не збиралися дико ревти, лізти з «козою», гнути матюки та лапати своїх подруг.
Все було красиво та пристойно. З просвітленими очима пари, трійки та невеличкі групи присутніх аж піднімалися навшпиньки, намагаючись розгледіти метра Манфреда серед чисельних органів, піано та клавесинів. І метр постояв за себе. Довгими трелями він майже безперервно поливав залу, розстрілюючи присутніх впритул. Мене з приятелем зачепило одними з перших. Да, власне кажучи, ми за цим і прийшли. Щоб отримати свою порцію убойних черг якісного харду від зондеркоманди Манфреда Мана, яка ще з 60-х років пробиває мізки та серця прихильників. Кожна композиція потрапляла в десятку. В лоб чи в скроню! І наприкінці концерту звичайно ж двійко контрольних пострілів в потилицю вже повалених меломанів. Старі й нові композиції увіп’ялися в наші кволі телеса. Щоб розірвати нутро, жили та кишки.... Приголомшена цією вакханалією глядацька зала ледь дихала. Скорише хекала в унісон. Тисячі очманілих зіниць втупилися в сцену. На ній начебто нічого особливого: музиканти з інстументами наперевіс та вокаліст з мікрофоном-багнетом. Трохи світла з прожекторів – щоб дістати кожного, щоб добити всякого, хто прийшов! Остання моя свідома думка перед відходом в потойбіччя – «Не шкодую ні про що. Це ж янголи. ЯНГОЛИ на Б АМІ. Час виходити. СТАНЦІЯ ЯНГОЛІВ. Приїхали. Все!»
P.S.
Після концерту на Петрівці продавці СіДі ледь встигали підвозити нові та нові комплекти набоїв різних років виробництва від славетного панцерника під назвою МАНФ ЕД МАН ЕС БЕНД. озкупили все. Навіть старі платівки. Які не можна вже слухати, але можна тримати в руках. Від них теж струменить і пре. Тепло ЙОГО хисту! *HEADBANG*
Дякуємо товариству ЛАНОС, яке запросило улюбленого музиканта дати цей сольник.
Купуємо лише ваші авта! *1115607360.gif*
|
