наступна тема »

[Р’С–РєР°]

 ??? РІ мене Сѓ блакнотику написаний Р±СѓРІ ще десь РІ 7 класі
Це моє існування, не життя.
Це місто є можливим без любові.
Ця мова скам'янілим сприйняттям
Є перепоною природній мові.
Ці хворобливо жовті ліхтарі
Химерним сяйвом заглядають в душу.
Ці фрази нетверезі і старі.
я маю одне слово - слово "мушу".
Ця музика далека від гармоній.
Це місце має нуль альтернатив.
На нотних станах буквами законів
Карбують необмежений актив.
Ці вірші навіть я не розумію
До повноти, до краю, до кінця.
Цим докором малюю обрій мрії,
І там-таки вишукую митця.

[kokacher]

як кумедно)) в мене аж настрій піднявся. а що таке "тать"? це якийсь міфічний персонаж?

Тать - це нічний злодій

[Р’С–РєР°]

Фальш навколо нас,
Наш бог ще нікого не спас,
А ти сидиш і пишеш маячню,
Вбиваючи всім в голову дурню.

Потоп на Закарпатті,
А ти ідеш на паті,
Ковток дешевого вина,
А їм, як і тобі, вже не до сна.

Під камінь, дощ, бухло,
Всім навколо все одно,
Юркеш та ВІЙ своє вже відіграли,
А ти від сцени йдеш подалі.

Навколо пошук мертвих людей
Та винесення кримінальних статтей,
Запах хмелю та сперми
Робить людей скаженими.

Цей час прийшов,
Кінець життя нас знайшов,
І хаос нашого світу
Протримався лиш до обіду.



по моїму правдивий віршик

[:)]

вибачте, це не я. це Є.Дудар, твори якого (за незрозумілої причини) рекомендовані до вивчення включені до хрестоматій з української літератури для 8 класу! :D :D :D :D :D

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА
(Стара казка на новый лад)
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька1. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. .Верхню — розписаний незрозумілими гаслами бала¬хон. На голові хвацько2 сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
— Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі". Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
—Тільки спіши, — каже мати, — поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.


Ставненька — висока, струнка, з красивою поставою.
Хвацько — тут: задерикувато, виклично.

Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Засмалила смалить і наспівує.
' Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны.
Я на тебя смотрю, любимый,
Теперь уже со стороны.
Як тут з кущів виходить.Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
— А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм.
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула1 через густо напомаджену губу.
— Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тю¬тюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
— Поїхали!
— Куди? — перелякався Вовк.
— Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. I той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати, Зайшла у світлицю:
— Чао предкам!
— Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся. — А ти де в
таку рань тут узялася?
— Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка. — Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
— Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..
— Дай щось пошамати2! — сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
— Нема, дитино, — каже бабуся. — Бо я хворіла.
— Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
— Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.
Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
— На. Нема більше.
— Тоді я тебе з'їм! — налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Ди¬виться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі: - Не маю, внученько! Їй-Богу, більше не маю!..

Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.
- Хто тут бабусю ображае? Червона Шапочка криво осміхнулася
— А ти у родинні справи не вмішуйся!! Браконьер нещасний!
Ось напишу на тебе, скаргу, щоти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш…
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстращнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися1. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. I, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Ша¬почка. 3 набитим вузликом на спині. I зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може,' стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...

[Р’С–РєР°]

 :D то напевно РґСЏРґСЏ Р· червоною планети СЏРє С– СЏ

[NAPALM]

Зачем все усложнять? – Все просто!
Мы на земле, над нами солнце
Кусочек льда на дне стакана
Он разольется океаном
Если захочешь… Скажешь глупость?
Вновь упрекнешь за бред и тупость?
За то, что не взрослею мыслью
За то, что жизнь моя без смысла
Что грезы о далеких звездах
Что в мир войти мой так не просто…
О чем ты? Прикоснись рукою
Ведь он вокруг тебя построен
А музыка? Разве не слышишь?
Она звучит, когда ты дышишь
Она танцует, льется светом
Лишь для тебя живет все это
� я живу, мой друг, мой идол
Во мне есть все, есть боль, обида
Есть радость и немного грусти
Она подержит и отпустит
Когда твоя рука коснется
Моей руки… все очень просто
Ты веришь мне? Я знаю, веришь!
Ты, как и я, на два не делишь…

[ranok]

ти мене проінсталюєш
запущуся й запрацюю
о! тепер я наче бачу
о! тепер я ніби чую

підключусь до інтернету
і апгрейд в собі відчую
о! тепер я точно бачу
і тепер я точно чую

а коли прийдЕ година
і захочеш мене вбити
то побачиш що змогла
деінсталятор загубити

та й тепер він не потрібний
спрацювала сила зламу
розлетілись усі коди
і тепер я не програма

[ranok]

Як вийшло так, що я тебе зустріла.
Може це знак, чи я так захотіла.
Тепер не знаю як без тебе бути,
Хіба можливо очі ті забути.

Це була ніч чи день, не розуміла,
Тільки тебе не відчути я хотіла.
Як я могла всі дні без тебе жити,
Хіба можливо тебе не любити.

Розкажи мені, чому на серці жаль,
Казка не про нас на жаль, на жаль, на жаль,
Інші ролі в нас, забути все - молю,
Та скажи чому я так тебе люблю, люблю.

Буду з тобою знову я до рання,
Як божевільна, ти моє кохання.
Все віддаю, візьми собі що хочеш,
Та не приходь мені у снах щоночі.

Розкажи мені, чому на серці жаль,
Казка не про нас на жаль, на жаль, на жаль,
Інші ролі в нас, забути все - молю,
Та скажи чому я так тебе...

Люблю...

Люблю...

 :-*

[Р’С–РєР°]

 :D

[ranok]

 ;D

[Р’С–РєР°]

Последние лучи солнца коснулись земли,
Как стал прекрасен город в ночной тиши.
На небе ясным серпом поднялась луна-
Сегодня ночью так же как вчера.

Ночь. Тишина. Тихий шелест листвы,
Одинокие дома на фоне яркой луны.
А я снова черная птица ночи
Лечу до рассвета в ночной глуши.

Передаю привет яркой звезде,
Достаю крылом до тонкой луны
� все время думаю лишь о том-
Как дожить до рассвета в городе моем.

Ни огонька, улицы все спят,
Томные дома мирно храпят.
� только я - одинокая птица
Хочу одного: уснуть и забыться..

[Р’С–РєР°]

Лунає музика Кохання,
Якої лучче би не чути,
Мовчить сумління і ніхто не знає,
Як нам бути.

Утаємничене мовчання
Ховає наслідки Перверзії,
Тебе немае поруч, де Ти, Адо?
Де Ти?

Далекі ясні зорі,
Шалені очі Твої
Дивляться з великою Любов"ю.

Не можу терпіти
Без Тебе жити,
Не можу кохатися з Тобою.

2.
Ще один день життя без Тебе
Й заболіло ще сильніше.
Чому мені ніхто не пише? Адо,
Де Ти?

Я підіймаюся сходами,
Закутий у важкі кайдани,
І потрапляю до Нірвани.
"Rape me!"

Далекі ясні зорі,
Шалені очі Твої
Дивляться з великою Любов"ю.

Не можу терпіти
Без Тебе жити,
Не можу кохатися з Тобою.

[Juzi]

"ФЛЮ�ДЫ",2004г.
На разломе кто я и кто ты,
Белых стен килотонн день ложиться на стол,
Холодным дулом
Упирается ночь на карниз
�зменяется роль,
Перфоратором боль застыла кровью в висках
Палитра-страх

Отгадаешь загадку,
Поиграем в прятки
На кладбище нашей мечты.
Распадаются мысли откровенья прокисли,
Мы счастливы слышать кнуты.

Кто в небо бросает камни,
Тот будет за них в ответе.
Кровь с пылью в глаза их цунами,
Зловонным-дыхание смерти

[Nerv]

Виколюють очі, темнії ночі,
Душа не радіє, та й тіло німіє
Тебе притискають, за горло тримають,
В думки твої лізуть й віру вбивають.

Твій розум живе, не здається без бою
Ти знаєш, що можеш змінити всю долю.
Не треба ридати, щоб щастя піймати
Воно біля тебе, лиш треба шукати.

Ти можеш продатися чорту за дармо,
Та й зможеш прожити життя своє гарно.
Але прийде час і ти зрозумієш,
Що в цьому житті ти кохати не вмієш.
 8)

[Людина]

я вирішила теж написати.проте вони коротенькі та дурненькі)

Ти не білий янгол
І я без яскравих крил
Ми просто люди
Блукаючи в пустелі мрій.
Ти добре знаеш чого бажаю я.
Скажи,невже оце оте омріяне життя.

Мій плач то їхній сон
Ніхто не побочить
Що було забуто чи знищенно.
Я сховаю усе,що характерезуе мене
Тільки щоб тобі було знову байдуже.
Я знаю ці слова про твое каяття,
То просто світ зійшов з ума.
Я чую як годиник каже-
Любові більш не ма.

Чи хтось знае мрії дівчинки малої?
Про що в віснах бажае та.
Їх слова ніхто не зрозуміє
Поки ще вона сліпа.
Та здійснивши її мрій
Сказавши,якщо навіть і не їй
"Так я тебе кохаю!"